Вступне слово

Люди — особливі істоти… З одного боку, вони прагнуть усе спростити, звести до певних законів і правил, а з іншого — усе надзвичайно ускладнюють. Навіть питання астрономічного початку XX ст. спричинило бурхливу наукову дискусію, що супроводжувалася складними математичними розрахунками, але так і не знайшла однозначної відповіді. Тож не дивно, що століття, яке вже стало для нас минулим, розпочалося не 1 січня 1900 р., а раніше чи, можливо, пізніше. Хтось, за аналогією зі «стартом» XIX ст. (початок якого часто асоціюють із Великою французькою революцією), уважає, що воно розпочалося на барикадах Паризької комуни, а мистецьки заявило про себе в 1874 р. на виставці імпресіоністів у Парижі. А хтось переконаний, що XIX ст. закінчилося в 1914 р. пострілом у Сараєво, що провістив початок Першої світової війни. Проте, можливо, що найяскравішим символом зміни сторіч стала подія, про яку мало згадують історики та мистецтвознавці, — це загибель «Титаніка». Суперпароплав, який зарозуміле людство вважало символом своєї могутності, своєрідним новітнім Ноєвим ковчегом, що зможе протистояти стихії, затонув у першому ж плаванні. Загинув, демонструючи водночас і велич людини, і її безпорадність.

Шановні одинадцятикласники!

«Усе минає»… Цей знаменитий вислів на персні мудрого царя Соломона стосується і вас, шановні випускники. Проходить дитинство, минає останній шкільний рік, завершується вивчення світової літератури…

Згадайте: протягом усіх років навчання вам завжди й постійно допомагали мудрі поради чи глибокі сумніви, елегійні скарги чи іскрометні дотепи багатьох людей, яких ви особисто ніколи не знали. Ці люди — письменники, справжні Майстри (у булгаковському сенсі цього слова), які вмістили у свої твори часточку власної душі й серця, за крилатим висловом Горація, «частку кращу свою». У своїх шедеврах (адже в школі ви вивчали шедеври, перевірені століттями, а то й тисячоліттями!) ці генії світової літератури передали вам не лише свій власний (хоча й, безумовно, цінний) досвід, а й досвід усього людства.

4 липня 1855 року в Сполучених Штатах Америки вийшла друком книжка Уолта Уїтмена «Листя трави». На обкладинці із зображеннями квітів, листя і трави домінував зелений колір. Розкриваючи задум книжки і пояснюючи її назву, Уїтмен писав: «… це прапор моїх почуттів, зітканий із зеленої тканини — кольору надії».

Митцям XX століття цей «прапор надії* був не менш потрібний, ніж поетам минулого. Адже не випадково саме у XX столітті проблема збереження людства як унікальної у Всесвіті спільноти мислячих істот перетворилася на центральну для кожного митця, які б естетичні та художні принципи він не сповідував.

Це у XX столітті після першої світової війни французький письменник Анрі Барбюс закликав совість світу: «Повстаньте ж бо нарешті, свідомі інтелігенти! Але… не вважайте, що сьогодні досить лише добрих намірів… Ваша ідея, якою б вона не була, — омана, якщо вона стоїть осторонь від життя. Ваша особистість — лише ланка, і ви мусите ввійти у великий ланцюг людства*. Чи не задля того, щоб людство збереглося, і писав А. Барбюс свої романи «Вогонь» та «Ясність»?

Учебник соответствует действующей программе по зарубежной литературе для 10-11 классов (2017, уровень стандарта).

Он содержит информацию о шедеврах далёких эпох, обзоры о периоде позднего романтизма и переходе к реализму, развитии романа XIX в., формировании течений раннего модернизма, «новой драме» конца XIX — начала XX в., а также о популярных у молодёжи разных стран произведениях современной литературы.

Учебник создан на основе компетентностного подхода. Вопросы и задания сформулированы в соответствии с концепцией Новой украинской школы и Рекомендациями Европейского Совета.

В каждом разделе даны художественные тексты (полностью либо ключевые эпизоды с комментариями).

Путівник до підручника

Дорогі десятикласники, цього року ви вивчатимете світову літературу XIX ст., ознайомитеся з творчими шляхами таких видатних письменників, як Стендаль і Бальзак, Діккенс і Вітмен, Достоєвський і Толстой, Золя і Уайльд, Некрасов і Верлен, прочитаєте їхні найкращі твори, що увійшли до скарбниці духовної культури людства. Багато з цих творів, зокрема «Червоне і чорне», «Гобсек», «Пригоди Олівера Твіста», «Злочин і кара», «Анна Кареніна», своєю появою засвідчили утвердження нової художньої системи – реалізму. Література середини XIX ст. характеризується тісним взаємозв’язком між реалістичними й романтичними тенденціями, однак найголовніше те, що її наскрізною ідеєю є любов і співчуття до людини. Саме тому твори красного письменства позаминулого століття формують особистість з високими моральними принципами, здатну самостійно мислити й творчо діяти. Література цього періоду не лише розкривала глибинний зміст повсякденного життя та без остраху аналізувала найгостріші конфлікти своєї доби, а й сягала універсальних, вічних проблем людського існування. Ось чому твори великих майстрів слова XIX ст. суголосні сучасності й здатні збагачувати наше уявлення про світ і місце людини в ньому.

Створюючи підручник, який ви тримаєте в руках, автори виходили з того, що література пов’язана з життям суспільства, з його історією, але не є їхнім прямим відбитком. Зв’язок між літературою і суспільним життям опосередковується громадською та індивідуальною свідомістю, ідеологією та психологією, ментально-емоційними комплексами, зрештою -усією духовною культурою тієї чи іншої епохи. Дійсність, її конфлікти й виклики породжують думки, емоції, судження, пристрасті, які набувають у літературі завершеного художнього втілення як у вигляді «відображення життя у формах самого життя», що характерно передусім для реалістичної та натуралістичної літератури, так і у формах символічних, алегоричних, з використанням міфологічних, історичних, фантастичних образів і мотивів, що притаманно романтизму та іншим нереалістичним літературним напрямам і течіям.

Шановні друзі!

Перед вами підручник, автори якого поставили собі за мету розкрити закономірності й особливості розвитку одного з видів мистецтва — літератури.

Розвиток письменства завжди пов’язаний із розвитком читацтва. XIX століття — Золотий Вік літератури, коли читання стає масовим. Однак процес читання літератури ніколи не переривався, його розвиток продовжується і сьогодні.

У цьому навчальному році, як і в минулому, основний зміст наших студій складатимуть історія літератури, літературний процес. У ході літературного процесу відбуваються становлення і розвиток літературних (художніх) напрямів.

Однак літературний напрям — це суто зовнішня, історична спільність літературних явищ, зумовлена подібністю духовних і соціальних чинників естетичної еволюції. Внутрішньо така єдність може і повинна характеризуватися подібністю індивідуальних стилів письменників, що тяжіють до одного напряму. Тоді говорять про великий стиль, або стиль епохи. Скажімо, романтизм — це літературний напрям і великий стиль епохи романтизму, тобто кінця XVIII — першої половини XIX століть. У XIX столітті літературні напрями урізноманітнюються, що пов’язано з невпинним зростанням свободи вибору для індивіда. Так, саме в епоху романтизму постає новий художній напрям — реалізм. У період розквіту реалізму (друга половина XIX століття) виникають натуралізм, імпресіонізм і символізм.