Зарубіжна література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Ковбасенко Ю. І.

Переглядів: 5

Нині проводять психологічні дослідження, щоб з’ясувати, чи здатна цифрова книжка повною мірою замінити книжку традиційну, паперову. Виявилося, що паперову й цифрову версії того самого літературного твору, хоч як це дивно, читач сприймає зовсім по-різному. Здавалося б, яка різниця, у якому форматі читати «Одіссею», якщо це та сама «Одіссея»? Але виявилося, що відмінність є, і навіть принципова: паперова версія твору сприймається і впливає на інші ділянки головного мозку читача, ніж електронна. Те саме притаманне письму: якщо учень чи учениця пише, скажімо, слово «мама» власноруч (а не набирає його на клавіатурі комп’ютера чи гаджета), то в цьому разі працюють зовсім інші психофізіологічні механізми: від пальців рук до пам’яті. Тож наразі невідомо, як заміна паперової інформації на цифрову позначиться в майбутньому на менталітеті й інтелекті людства. Про перші «дзвіночки» можна говорити вже сьогодні, коли з’явилися загрозливі терміни на кшталт «цифрові аборигени» (діти, які з раннього віку перебувають у полі цифрових технологій) або «культура шуму» (дезінтегровані спонтанно «культура й освіта», котрі приходять на зміну цілісному сприйняттю світу як універсуму).

І це не єдина загроза. Зрештою, якщо навіть погодитися, що літературний твір — нехай висічений на єгипетських пірамідах або надряпаний на глиняних дощечках, написаний на пергаменті або на папері, навіть скопійований на флешку або переданий через інтернет — в усіх випадках буде тим самим літературним твором, невирішеним залишається головне питання: а що ж чекає літературу та літературну освіту в «оцифрованому» ХХІ ст.? І чи потрібна художня література в сучасному світі взагалі? А може, читання книжок — це така собі інтелектуальна розвага вузького кола шанувальників і шанувальниць літератури та вчених, а широкому загалові до нього вже байдуже?..

somdn_product_page