Українська література. 8 клас, (2008). Авраменко О. М.
Минув ще один рік навчання, а твій діалог із творами української літератури триває… Саме література як один із видів мистецтва духовно збагачує тебе як особистість, формує й утверджує твій гуманістичний світогляд.
Здавалося б, звичайнісінькі слона — зорі, груші, тиша, ночі, куполи, передчуття, осінь… — але коли їх майстерним пером митця поєднати в речення, то вони зазвучать по-іншому емоційно, зворушливо, тобто по-художньому. Ось прочитай поданий нижче текст, яскраво домальовуючи картини, що виникають в уяві, і ти в цьому переконаєшся…
Коли за селом стихає гул комбайна, коли в тиші ночей на землю починають падати зорі та груші, коли з небесного купола з’їде Великий Віз – мене щемно огортає передчуття осені. А ще як побачу в пишних кронах жовтий листок, а ще як підпалить хтось картоплиння! Дим перемішується з пахощами яблук і нагадує мені, що це минає серпень, що сонце заходить далеко не там, де заходило в червні. І, дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа. А я наче й не набувся в його теплі, не нажився в його розкоші! Та зелені клени вже маряться золотими. І здається, що не комори наповнюються урожаєм, а сама душа збагачується життєвим ужинком.
О цій порі, кали копають картоплі, я щоразу й усе глибше впадаю в якусь велику і терпко-піднесену покору. Під її могутнім впливом безмовно дозволяю деревам скидати листя, відпускаю у вирій журавлів і благословляю діток у школу. Бо повітря все дужче пахне вереснем, а вересень пахне сторінками нових підручників. На шкільному подвір’ї враз здійметься гамір, і почнеться новий навчальний рік. Так заведено здавна, і це неодмінно, як осінь.
Автор | |
---|---|
Рік видання | |
Формат | |
Мова підручника | |
Видавництво |